«Публіка все бачить!»

- Скажіть, на концерті відчувається енергетика публіки?
- Я приїхав в гості до публіки, вона прийшла, вона чекає, вона прийшла до тебе на зустріч, і вона хоче вщ тебе відвертості. Да. І ти прийшов, і ти не будеш одним пальцем в носі, а другим пальцем небрсжно…
Публіка все бачить, все відчуває, інтонацію, слово. На який щабель вище ти підняв голос, нижче взяв. Відчувають твій настрій. Тобі, може, хтось настрій перед концертом зіпсував.
І правильно, хто розуміє: не можна за 5-10 хвилин заходити в гримерку до артиста. 3 будь-яких питань. Іноді буває нахамлять, або, навпаки, наллють тобі сто грам — і ти вже бах. Розв'язность якась з'являється. Або на якусь болючу тему направлять. Непотрібно. Артист перед виходом — і Кобзон, який 75 років має, і Том Джонс, і Мадонна, і Зібров, і хто завгодно — має 10 фінальних хвилин, а ще краще півгодини, щоб його ніхто ніякими питаннями не відволікав.
Він має подумати, що буде говорити, як буде говорити тексти, які ти співаєш і десять, і сто раз, все треба перебрати, якісь слова згадати, мелодію, якісь рухи з балету. Це потрібно. А іноді народ не розуміє і перед концертом починає напружать. Я розумію — з хороших мотивів, але цього не можна. Тому існує охорона.

Наша програма не відрізняється, де б ми її не давали — в Москві, в Мурманську, чи навіть в Глухові. Вона однакова! Навіть оці невеличкі містечка тепліші, вони по енергетиці кращі, вони не так розбещені, як великі міста розбещені концертами, святами, гастролями. А такі маленькі все сприймають на вєс золота…»

- А після концерту відчувається втома чи піднесення?
- Приємна втома. Якщо вдався захід, концерт, то приємна втома. Чому? Це робота. Ми на роботі. У вас, журналістів, своя робота, у них — своя, у мене своя. Якщо дивишся, що робота вдалася, якщо тобі заплатили гроші, якщо прийшов народ і сподівання їхні ти не спаплюжив…
Якщо ти бачиш, що роботу зробив хорошо, то обов'язково робиш аналіз потім. Після кожного концерту робиш. Приходиш додому — перед сном, через годину-другу йде аналіз обов’язково, як пройшов концерт. Обов'язково це треба робити. Кожному артисту, щоб потім бути у формі, на висоті, все краще і краще.

- Тримати Ваш театр важко чи ні?
- Справа втому, що ми одні. Більше театрів пісні, приватних театрів пісні, в Україні немає. Мені говорять: ви найкращі! Але я відповідаю: з ким зрівнювати? А нема з ким. Ні у Могилевської, ні у Білик, ні у Повалій, звезд наших, немає. В крайньому випадку у них є балет. Як у Могилевської. У Білик є балет і два гітариста. Але великого, такого, які у нас, немає. У нас бухгалтер, секретар, пару там оркестровщиков залишилось — в студи працює аудіовідео, людей там п'ять-шість у Києві залишилось. Ну, трайлери, автобуси, сцену, звук, світло, екран, усі музиканти, балет (балетмейстер, правда, теж залишився в Києві). Практично із двадцять чотири чоловіки виїхали на гастролі.
Ми не могли сьогодні показати літні костюми дєвочек (на підтанцьовці у Павла Зіброва виступають троє симпатичних дівчат — Оксана, Маша та Ольга). Кофти лежать. У нас є на карнавал чотири костюми. Кожний костюм по 500 доларів. У нас там боа по 8 метрів. На жаль, так і не показали. Нажаль. Бо вже холода пішли. А у нас ще 13 чи 14 концертів, і треба стояти до кінця. Тому позавчора я дав їм грошей і вони пішли на базар і закупили джинси розшиті, світ ера. Я говорю будемо міняти якісь там деталі, бо треба колектив від холодів берегти.

- Наскільки Ваш колектив згуртований?
- Нам уже 13 років. Ми свою базу тримаємо в 300 метрів. Раніше орендували, а недавно викупили. Оренда в центрі Києва — це ж золота оренда. Плюс склади для апаратури. Ми дорого коштуємо. Бо ми дешево не можемо.

- Скільки коштує Ваш концерт?
- $10000. Розумієте, в мене всі балерини з вищою балетною освітою, хореографічною. А музиканти — з консерваторською. А ще техніки, звукорежисер з палацу «Україна», який пропрацював там 15 років. Це ж профі. Ну як їм можна платити по 20 чи навіть по 100 грн за таку роботу? У нас є костюми і по 500, і по $300. Ми сьогодні не показали жодного костюму. Дощ, холодно, і ми їх бережемо. Але покажемо.
Студії працюють в Києві. Аудіо-, відео студії. Я ще викладаю в університеті у Поплавського. У мене є студенти. Я вже 10 років викладаю.

- Ви професор?
- Професор. Так, захистився. Перед вами сидить професіонал. Займаємось ми музикою професійно. Я займаюсь музикою з двох років. Дві консерваторії закінчив. Оркестровий факультет і вокальний.
Мій брат — керівник нашого штабу нашого театру. Він музикальний диригент — військовий, полковник, скажімо так військовий диригент і він проїхав з ансамблем Збройних сил весь Радянський Союз. Починаючи з Німеччини, Байконуру, Сибірського військового округу до Збройних сил України.
Стояв у витоків Ансамблю пісні і танцю Збройних сил України. 150 чоловік у нього працювало. Був художнім керівником, головним диригентом і начальником ансамблю.
Тож тут зібрались професіонали вищого ґатунку. Нам не соромно приїжджати з програмою в будь-яке місто України, будь-яке місто Радянського Союзу і закордону. Ми були навіть в Китаї, були на Далекому Сході, були в Ізраїлі. І де ми тільки не були? І слава Богу. Нас зустрічають добре. І наша програма не відрізняється, де б ми її не давали — в Москві чи в Мурманську, чи навіть в Глухові. Вона однакова. Навіть оці невеличкі містечка тепліші вони по енергетиці кращі, вони не так розбещені як великі міста розбещені концертами святами, гастролями. А такі маленькі все сприймають на вєс золота.

На цьому Народний артист попросив тайм-аут і запропонував подальшу співпрацю, подякувавши глухівчанам за теплу підтримку на концерті.

Найпопулярніші пісні Павла Зіброва. (ТОР-10 за версією газети «Данкор Глухов»)
«Женщина любимая» (1999) — улюблена пісня самого артиста.
«У нас є все!» (1997)
«Хрещатик» (1993)
«Мертві бджоли не гудуть»
«Білий цвітна калині» (1992)
«Ах, Люба, Люба, Любов»
«Странная любовь» (2005)
«Я чекаю тебе» (1994)
«Душі криниця» (1995)