Оповідь про Немирів курган

Сім діб монгольське військо насипало кургани, які і зараз ще височіють під Улановим, Чернєвим, Слоутом, Пустогородом.

Багато століть нашим краєм ходить легенда про кохання одного з онуків Чингісхана — Менгу (Мунке, 1208 — 1259 рр, 4 каган Монгольскої імперії) до дочки багатого сіверянина Немирі — Зоряни.

Восени 1239 року, після завоювання Чернігова, в наших краях зупинилося на перепочинок незчисленне військо Бату-хана. Тисячі коней випасались на лугах і пасовиськах, пили воду з чистих рік, криниць та джерел, які дають її й понині. Якось проїжджаючи по одному з селищ з бойовим оточенням, хан Менгу помітив дівчат. Вони проходили повз воїнів — володарів півсвіту, співаючи пісень. Серед них була й Зоряна. Менгу був вражений її красою й гордовитою поставою. А назавтра звелів, щоб дівчина з батька ми з’явилась перед його очі. Старий застеріг доньку, щоб ні в чому хану не перечила, бо полетять їхні буйні головоньки — не встигнуть й оком зморгнути.

Цілу ніч все військо несло калим до ханського намету. Невдовзі там виріс великий кагат з золота, срібла, діамантів, бурштину, перлів та інших коштовностей. Приїхали Немиря з дружиною Любавою і донькою. Менгу просив дозволу батьків на одруження з Зоряною та отримав відсіч.

- Ніколи я не прийму вашу бусурманську віру…

Всі принишкли, хан все зрозумів і без толмачів, які вже були приречені. В очах Зоряни він прочитав таку сіверянську непохитність і презирство до смерті, що на мить розгубився відмові. Покликавши до себе батька Зоряни, вийшов з ним з намету, сказав:

- Ось мій калим за твою доньку, але скарб буде заритий в одному з курганів і охоронятиметься моїми слугами, доки я не повернусь з походу. Міркуй, поки що…

Сім днів і ночей усе військо насипало кургани. Один з них зветься Немирів. Тут не ростуть дерева, тільки трави бусурманські: ковила, житняк, тонконіг, типчак, яких ніколи не було у наших краях. У Немирів Курган часто влучають блискавки, та так, що аж курява летить. Багато хто шукав ті скарби, все кругом було перерито, але марно. Та ще й зараз у темні осінні ночі іноді чути з гори шум бусурманських воїв, які несуть коштовності для калиму та насипають кургани, ховаючи та маскуючи скарб.

А Менгу назад так і не повернувся. Пробивши шлях до Європи, загарбав російські князівства, розбивши польську, німецьку, угорську армії, а після раптової смерті Великого хана Угедея у 1242 році, Бату-хан повернув орду на схід.

Майже 800 років живе ця легенда, багато курганів розорані, поросли лісами, але таємниця манить і манить все нових шукачів пригод.